Штольська долина (Štôlska dolina) — один із найдикіших і найтихіших куточків словацьких Високих Татр, місце, яке винагороджує тих, хто шукає справжніх гірських вражень осторонь туристичного шуму. Вона спускається від перевалу Штольська (2168 м) на південь, пропонуючи суворий граніто-ваний ландшафт із осипами, сосновим стлаником і старим гірським лісом.

Верхня частина долини — це кам'яниста Штольська галявина (Lúka), що простягається майже до самого перевалу. Нижче від Татранської магістралі, яка проходить на висоті близько 1860 м, долина повертає на південний схід: тут панують кам'яні розсипи та густі хащі сосни гірської. Ще нижче починається дрімучий ліс, який супроводжує мандрівника аж за межі Татр. Влітку долина свіжа й зелена, восени ліс спалахує золотом, а взимку перетворюється на справжню глухомань, придатну лише для досвідчених туристів.

• Від Попрадського ставу — червоний маршрут (Татранська магістраль) через перевал Остерва і Штольську долину до Батизовського ставу; приблизно 1 год. 35 хв. до перевалу (спуск 50 хв.); середня складність.
• З Вишніх Хагів (Vyšné Hágy) — жовтий маршрут Штольською долиною до Батизовського ставу; приблизно 2 год. 25 хв. вгору, 1 год. 55 хв. вниз; легкий до середнього рівня складності.

• Середня частина долини є суворим природним заповідником ТАНАП — залишати позначені стежки заборонено.
• Долина відкрита цілий рік, однак взимку умови можуть бути серйозними та вимагають відповідного спорядження.

Цікавий факт: упродовж століть долину називали 'Сухою', оскільки крізь неї не тече жодний постійний потік — вода просто зникає у проникному гранітному ґрунті. Першими задокументованими туристами у верхній частині долини були Александер Мюнніх і його супутники у 1874 році.