Лодови-Щит (2 628 м н.р.м.) — третя за висотою вершина Татр, масивна, дика і напрочуд маловідома порівняно з сусідніми гігантами. Поляки довгий час вважали її найвищою точкою Високих Татр — і варто лише поглянути на її грандіозні стіни, щоб зрозуміти чому. Тут на тебе чекають справжні, незаймані Татри.

Вершина розташована в головному хребті Високих Татр, між Широкою вежею та Бараніми рогами. Північні та північно-західні стіни найбільш вражаючі — вони вкриті вічними сніговими та фірновими полями, завдяки яким гора й отримала свою назву ('Льодова вершина'). Через довгі підходи ці стіни рідко лазять. Популярнішою є східна стіна над Котловиною п'яти спіських озер, поблизу притулку Тері. З вершини відкривається кругова панорама на десятки піків Високих Татр, хребет Бєлянських Татр, навколишні долини, а за сприятливої погоди — частину Попрадської улоговини та гірські пасма центральної Словаччини і південної Польщі.

• Татранська Яворина — зелено маркована стежка через долину Яворову до притулків Тері та Замковського, далі до сідловини Сєдєлко; підйом на вершину лише з ліцензованим гірським гідом; складність: важка
• З півночі 'через Конь' — відкрита, експонована траса, виключно з ліцензованим гідом
• Через Малий Льодовий штіт з обходом хребта — складна орієнтація, потрібен гід

• Вершина знаходиться в Татранському національному парку та національних природних заповідниках — підйом дозволений лише з ліцензованим гірським гідом
• Маршрути оцінено складністю I (татранська шкала), проте орієнтування на хребті є дуже вимогливим
• Притулок Тері розташований неподалік на південному сході — відмінна відправна точка
• Через сусідню сідловину Сєдєлко проходить зелено маркована туристична стежка з Татранської Яворини

Перший задокументований зимовий підйом відбувся 28 грудня 1891 року — його здійснили Теодор Вундт і гірський провідник Якуб Горвай. Стара німецька назва вершини 'Gans' (Гуска) пішла не від птаха, а від рясно зростаючої тут сиверзії повзучої (Siverzia reptans), яку ранні мандрівники плутали з гусячою лапкою.