Магурське сідло на висоті 949 м над рівнем моря — це природні ворота у головному хребті Спішської Магури, що з'єднують Підтатранську улоговину на півдні із краєм Замагур'я на півночі. Місце, де Карпати відкриваються у своїй тихій і лісовій красі.

Сідло розділяє два підрайони гірського масиву: Репісько на південному заході та Ветерний врх на північному сході. З обох боків його оточують вершини Явор (942,5 м) та Спадик (1 088 м). Ландшафт переважно лісистий і спокійний, із чудовою зміною настрою у кожну пору року — весняна свіжість, літня прохолода, осіння золота палітра та зимова тиша під снігом. На сідлі бере початок вододіл: на заході тече потік Щербова, на сході — Топорський потік, що впадає у Попрад.

• Зі Спішської Білої (південь) — дорога II/542 веде безпосередньо на сідло автомобілем; синій туристичний маршрут далі на захід по головному хребту (Буковина, Репісько)
• Зі Спішської Старої Вси (північ) — та сама дорога II/542 з півночі; синій маршрут із Топорецького сідла на захід уздовж головного хребта

• Сідло доступне на автомобілі цілий рік дорогою II/542
• Паркування на узбіччі дороги безпосередньо на сідлі
• Синій маршрут — зручна відправна точка для хребтових прогулянок по Спішській Магурі

Через Магурське сідло проходив один із давніх колонізаційних шляхів — нагадування про те, що ці гори завжди були не лише кордоном, а й місцем зустрічі людей і культур.