Смречинський Став — одне з найнезвичніших озер у Татрах: тихе, вкрите лісом льодовикове озеро, сповнене життя та оповите легендами. На відміну від типових татранських озер, воно розташоване не в суворому скелястому карі, а спокійно лежить серед дерев на висоті 1 226 м над рівнем моря та дивує кожного, хто очікує на дику гірську природу.

Береги озера болотисті, вкриті водно-болотною рослинністю, а вода має характерний коричнюватий відтінок — ознака виняткового багатства водного життя. Тут мешкають гірські та карпатські тритони, трав'яні жаби та рідкісні прісноводні водорості. Над навколишнім лісом видніються вершини Смречинський Вєрх, Кам'єниста, Бличч та схили Старороботянського Вєрху. Влітку ліс дає приємну прохолоду, восени золоте листя відбивається в тихій гладині. Озеро є зупинкою для перелітних птахів — справжня знахідка для любителів природи.

• Початок маршруту біля перехрестя стежок у долині Костелиській, трохи нижче притулку Хала Орнак (1 106 м н.р.м.) — жовте маркування, близько 30 хв. вгору / 25 хв. вниз, довжина 1,2 км, перевищення 120 м, легкий маршрут.

• Озеро розташоване на суворо охоронюваній природній території 'Пишна, Томанова, Писана' — залишати позначені стежки заборонено.
• Береги болотисті — рекомендується водонепроникне взуття.
• Бінокль стане у пригоді особливо під час сезону міграції птахів.

Місцеві горяни вірили, що озеро не має дна, а легенда попереджає: той, хто спробує його осушити, затопить усі села аж до моря. З 1830-х років сюди приїздили художники, поети та письменники, зокрема Стефан Жеромський. Тепер черга за вами.