Герлахівський котел (словацькою: Gerlachovský kotol) — один із найкраще сформованих стародавніх льодовикових карів у всіх Татрах, дике та первісне місце, яке впізнається з далеку завдяки своїй характерній формі. Розташований на висоті 2010–2140 м н.р.м., займає близько 0,4 км² і оточений гребенями, що спускаються від Малого Герлаха. Якщо ви шукаєте справжню татранську дикість осторонь туристичних маршрутів — це місце саме для вас.

Дно кару вкрите осипами, а з півдня його замикає майже горизонтальний вал стадіальної морени, що спускається до долини Стос. Жодного видимого водотоку тут немає, що надає ландшафту особливого, майже місячного характеру. Восени, коли перший сніг припорошує навколишні хребти і повітря стає кришталево чистим, краєвиди захоплюють дух. Взимку кар занурюється в тишу та білизну — першим, хто відвідав його взимку, був Мікліш Сонтаг (старший) у 1873–1880 роках. Влітку через кар пролягає немаркована стежка на Герлах — найвищу вершину Татр.

• Велицька долина (Velická dolina) — немаркована стежка через кар у напрямку Герлаха; складність: висока — прохід дозволений виключно з ліцензованим гірським гідом.

• Вхід до кару та підйом на Герлах дозволені виключно з ліцензованим гірським гідом — це обов'язкова вимога, а не рекомендація.
• Стежка немаркована; самостійне пересування тут заборонено та небезпечно.
• Після потужного шторму 19 листопада 2004 року кар добре видно з 'Дороги Свободи' (Cesta Slobody) — чудова оглядова точка для тих, хто хоче помилуватися ним безпечно знизу.

Цікавий факт: характерна форма кару була настільки впізнаваною, що польські автори в середині XIX століття називали сусідній Малий Герлах 'Котловим Піком' — назва, яка й досі збереглася в словацькій топоніміці.