Дрячі ока — два крихітні гірські озерця, заховані на висоті близько 2 019 м у скелястих закутках Високих Татр. Дикі, незаймані й далеко від туристичного галасу — місце, яке відкривається лише тим, хто готовий вийти за межі позначених стежок.

Озерця розташовані у Дрячій долинці, безпосередньо на південь від більшого озера Дрячє плесо, з яким їх з'єднує тонкий струмочок. Навколишня панорама вражає: на заході здіймається Попрадський хребет з вершинами Мала Кôпка (2 339 м) і Велика Кôпка (2 354 м), на півночі — Тяжкий штіт (2 500 м) і Висока (2 547 м), на сході — Дряче сідло та Велика Дряча голова (2 254 м). Влітку спокійна поверхня озерець відображає синє небо й зубчасті силуети вершин, а на початку осені їх оточують іржаві трави й перший сніг на гребенях.

Сюди не веде жодна маркована стежка — і саме це робить це місце таким особливим.

• До Дрячих ок не веде жодна офіційна туристична стежка. Доступ поза стежками вимагає досвіду гірського туризму та знання рельєфу. Складно.

• Територія входить до Татранського національного парку — пересування поза маршрутами регулюється суворими правилами.
• Охоронювана природна зона — не зривати рослини, не турбувати тварин.
• Найкращий сезон: липень–вересень, коли місцевість вільна від снігу.

Назва озерець походить від сусіднього озера Дрячє плесо, чий загадковий зеленкуватий колір здавна надихав легенди місцевих горян.