Долинка Лодова — або ж 'Льодова долинка' — одне з найсуворіших і найдикіших місць словацьких Високих Татр. Сніг та лід тут лежать аж до середини літа, а кам'яна пустка навколо дарує відчуття справжньої гірської першозданності, яке так рідко трапляється на популярних маршрутах.

Долинка вузька й довга, вкрита майже суцільним голим камінням із рідкісними пучками альпійської рослинності. З півночі та заходу її обрамовують масивні вершини — Лодова Копа, Лодовий Шпиль, Малий Лодовий Шпиль і Жовтий Шпиль, — які постійно затінюють долину й не дають їй прогрітися. У верхній частині розташований льодовиковий кар із озерцем Лодовий Ставок — найвище розташованим постійним озером у всіх Татрах, на висоті 2 157 м над рівнем моря. Атмосфера тут сувора й аскетична — але саме це притягує мандрівників, які шукають справжніх гір, а не туристичного комфорту. Взимку долинка — улюблене місце для скіальпінізму.

• Хижа Тері → Червона Лавка: жовтий маршрут (односторонній), прибл. 1 год. 30 хв., складний
• Хижа Тері → Льодовий Перевал: зелений маршрут, прибл. 1 год. 30 хв. вгору / 1 год. 10 хв. вниз, складний; від роздоріжжя у долинці прибл. 45 хв. вгору / 35 хв. вниз

• У долинці дозволений скіальпінізм.
• Жовтий маршрут через долинку — односторонній: від хижі Тері через Червону Лавку до хижі Збійницька у Старолісній долині.
• Сніг та лід можуть залежуватися до пізнього літа — будьте особливо обережні навесні та восени.

Влітку 1854 року ботанік Фелікс Бердау знайшов долинку повністю вкритою снігом. У 1878 році відомий польський лікар Тит Халубінський із провідниками заблукав тут у густому тумані й записав пізніше: 'Смерть уже була поруч.' Місце з характером — і з справжньою гірською душею.