Батижовецька долина (словац. Batizovská dolina) — одна з найдикіших і найменш відвідуваних долин словацьких Високих Татр: невелика, крута і майже позбавлена маркованих стежок. Якщо ви шукаєте місце, де гірська природа залишається по-справжньому незайманою, — ви знайшли його.

Долина простягається приблизно на 5,5 км углиб гір і займає близько 5,7 км², що робить її однією з трьох найменших головних долин Татр. Рельєф змінюється ярусами: густі ліси та гірська сосна внизу поступово переходять у скелясті тераси, каскадні водоспади (Батижовецькі водоспади) і нарешті чудове Батижовецьке озеро на висоті 1 884 м, сховане за скельним порогом. Озеро займає майже 2,8 га і сягає глибини понад 11 м. У верхній частині долини виділяється одинока скеля, відома як 'Костолік' ('Костьол'), яка ділить долину на дві гілки. Взимку долина сувора й неприступна, влітку дарує відвідувачам приголомшливі альпійські краєвиди й гірську тишу.

• Перевал під Остервою (від Попрадського озера) — Татранська магістраль (червоне маркування), бл. 1 год 40 хв до озера, середня складність
• Батижовецьке озеро → Сльозький дім (Велицька долина) — червоний маршрут, бл. 1 год, середня складність
• Вижні Ґаґи (Vyšné Hágy) — жовтий маршрут через долину Ствольську до озера, бл. 2 год 25 хв угору / 1 год 55 хв вниз, середня складність

• У верхню частину долини вище Магістралі немає маркованих стежок — вхід дозволений лише з ліцензованим татранським гідом.
• Територія між Татранською магістраллю та 'Дорогою свободи' є суворим природним заповідником ТАНАП.

Долина отримала свою назву від комеса Ботиза, якому король подарував ці землі ще у 1264 році — це одна з найдавніших документально підтверджених назв у Татрах. Мале Чорне Батижовецьке озеро біля краю лісу (бл. 1 230 м) є найнижче розташованою постійною природною водоймою в усіх Високих Татрах.