Памір — одна з найвіддаленіших і найвражаючих гірських систем планети, де в самому серці Центральної Азії сходяться Гіндукуш, Каракорум, Тянь-Шань і Гімалаї. Його називають 'Дахом світу' — і це цілком заслужено. Якщо ви шукаєте справжню пригоду серед незайманої природи, Памір стане незабутнім відкриттям.

Памір чітко поділяється на дві частини з різним характером. Західний Памір — це суворі, глибоко врізані долини й вершини вище 7000 м, серед яких вирізняються Пік Ісмаїла Самані (7495 м) — найвища точка Таджикистану — та Пік Абу Алі ібн Сіни (7165 м). Східний Памір, навпаки, вражає розлогими високогірними плато на висоті 3500–4500 м, широкими долинами й плавними хребтами понад 6000 м. Влітку ці простори відкриті й доступні, взимку перетворюються на крижану пустелю з екстремальними морозами.

• Душанбе (Таджикистан) — головна точка відправлення; легендарна Памірська дорога (М41) веде до Хорога приблизно 10–12 годин позашляховиком через гірські перевали
• Ош (Киргизстан) — північний вхід у регіон, звідки Памірська дорога перетинає Алайську долину
• Малий літак з Душанбе до Хорога — можливий залежно від погоди, суттєво скорочує час у дорозі

• Для відвідування Паміру обов'язковий дозвіл ГБАО (Гірничо-Бадахшанська автономна область) — оформлюйте заздалегідь
• Льодовик Федченка — найдовший льодовик за межами полярних регіонів; загальна площа льодовиків Паміру перевищує 7515 км²
• Регіон відрізняється надзвичайно високою сейсмічністю
• Найкращий сезон: червень–вересень; високогірні сходження потребують серйозного альпіністського досвіду

Назва 'Памір' походить, імовірно, від давньоіранського 'Па-і-Міхр' — 'підніжжя Митри', бога Сонця. Це місце, що притягувало мандрівників і скалолазів упродовж століть, і досі не розчаровує тих, хто наважується сюди вирушити.