Хребет Яровець — один з найпівденніших хребтів Українських Карпат, дикий, первозданний і майже незачеплений масовим туризмом. Його найвища точка, гора Яровиця (1574,4 м), відкриває широкі краєвиди на глибоко врізані річкові долини та відкриті полонини.

Хребет простягається з північного заходу на південний схід у межиріччі Білого Черемошу та верхів'їв Сучави, між долинами річок Сарата і Яловичера. Рельєф тут вражає своєю суворою красою: круті схили вкриті густими смерековими лісами, які вище поступаються місцем криволіссю з сосни гірської та ялівцю сибірського. Вершини хребта куполоподібні, плоско-опуклі, а схили круто спадають у вузькі долини, що подекуди нагадують справжні ущелини. Частина хребта лежить у межах Черемоського національного природного парку — це забезпечує збереження тутешньої дикої природи. Влітку полонини зеленіють і запрошують до неспішних прогулянок, восени схили палахкотять теплими барвами.

• Села Нижній Яловець або Верхній Яловець — підйом через смеречини до верхнього гребеня, середня складність. Це найближчі відправні точки біля підніжжя хребта.
• Село Сарата — альтернативний маршрут зі східного боку хребта, долиною річки Сарата.

• Частина хребта знаходиться в межах Черемоського національного природного парку — перед поїздкою варто перевірити актуальні правила відвідування та можливу необхідність оплати вхідного квитка.
• Це один з найвіддаленіших куточків Українських Карпат — туристична інфраструктура тут мінімальна: немає маркованих стежок і гірських притулків.

Цікаво, що тривалий час географи не могли дійти єдиної думки щодо належності хребта Яровець: одні джерела відносили його до Покутсько-Буковинських Карпат, інші — до Гринявських гір. Сучасна географія остаточно зарахувала його до Яловичорських гір, відділених від сусідніх хребтів річкою Білий Черемош — що й визначає його особливий, самобутній характер.