Мілешицький праліс — це місце, де ліс живе за власними правилами вже сотні років, без жодного втручання людини. Цей куточок північно-східного схилу хребта між Боубіном та Бобіком є одним із найтихіших і найдикіших місць Шумави.

Заповідник займає менше 10 гектарів, але атмосфера тут зовсім особлива. Дві третини лісу складають повалені стовбури, гнилі пеньки та вивернуті з корінням дерева — саме так виглядає ліс, якому дозволено розвиватися природним шляхом. Ялиця біла (Abies alba) та клен-явір (Acer pseudoplatanus) ростуть поруч із буками у вологому мікрокліматі кислих гірських букових лісів. Навесні зелень тут особливо яскрава, восени ліс палає золотом і іржею, а взимку сніговий покрив перетворює праліс на казкове місце. Територія знаходиться в охоронній зоні Шумава (CHKO Šumava), лише за 2,5 км від відомішого Боубінського пралісу, та огороджена від оленів, хоча й входить до складу оленячого вольєру.

• Найзручнішою відправною точкою є околиці Боубінського пралісу, що знаходиться приблизно за 2,5 км по тому ж хребту між Боубіном та Бобіком. Оскільки інформація про марковані стежки безпосередньо до заповідника обмежена, рекомендуємо заздалегідь перевірити місцеві карти або зв'язатися з адміністрацією НП та CHKO Šumava.

• Мілешицький праліс є суворо охоронюваним природним заповідником — пересування дозволено лише по визначених стежках.
• Територія огороджена для захисту лісового масиву від диких тварин.
• Управляється Адміністрацією НП та CHKO Šumava.

Заповідник вперше отримав охоронний статус ще у 1948 році, проте у 1965 році цей статус було скасовано — на щастя, у 1989 році охорону було відновлено, зберігши цей унікальний фрагмент первісної Шумави для майбутніх поколінь.