Бучинова долинка — одна з найдикіших і найтиповіших висячих долин у польських Високих Татрах, місце, де цивілізація залишається справді далеко позаду. Це бічне відгалуження долини Розтока, оточене з трьох боків потужними гранітними хребтами Козього Верху, Скрайнього Гранату та Малої Бучинової Турні.

Пейзаж тут суворий і величний — під навколишніми стінами лежать осипи, а дно завалене валунами, серед яких часом збирається вода, утворюючи періодичне Бучинове озерце. Постійного потоку тут немає — вода зникає в підземних тріщинах порога долини, щоб нижче вирватися на поверхню ефектним водоспадом Бучинова Сіклава, заввишки близько 250 м, значною мірою зарослим гірською сосною. Ще у 1902 році священик Валенти Гадовський описав це місце як глуху пустелю, де людина відчуває себе мізерним пилом перед величчю природи — і ці слова досі точно передають атмосферу долини, особливо поза сезоном, коли тут майже нікого не зустрінеш.

Як дістатися

• Від перехрестя в долині П'яти польських ставів — стежка через Ніжне Жендзи Бучинове до Бучинової долинки, приблизно 45 хвилин, помірно складний маршрут
• Далі стежка веде через жолоб під Кшижне до перевалу Кшижне, через високий поріг долини

Практична інформація

• Через саму долину не проходить маркована туристична стежка — лише її нижня частина та поріг; решту відвідують переважно альпіністи
• Це популярна відправна точка для скелелазіння на стінах Гранатів, Бучинової Стражниці та Чорних Стін, зокрема знаменитим маршрутом Комін Покутників

Назва долини не пов'язана з буковим лісом, адже буки на такій висоті в Татрах не ростуть — за переказами горян, вона походить від імені пастуха Будза або Буча, який загинув тут, шукаючи загублених овець.