Стежки (1 530 м н.р.м.) — дикий і охоронюваний пік у Беліанських Татрах, де панує гірська сосна, а сама вершина знаходиться прямо на межі двох природних заповідників. Це не типова туристична мета, але навколишній краєвид належить до найцінніших у всіх Татрах.

Вершина піднімається з відрогу, що відходить на південь від Буячого верху (1 947 м) у головному гребені Беліанських Татр. Густі зарості гірської сосни обмежують огляд безпосередньо з вершини, але з відповідних місць поблизу відкривається чудова панорама Попрадської улоговини, вершин Беліанських і Високих Татр, Спіської Магури, Пієнін, Браніска та східної частини Низьких Татр. Взимку місцевість сувора й відлюдна, влітку пропонує спокійний зелений світ далеко від переповнених татранських курортів.

• Жовта туристична стежка — Долиною семи джерел (Dolina siedmich prameňov) від розвилки Чорна вода (Čierna voda) до притулку Плєснівець (Plesnivec) — проходить поблизу масиву.
• Синя туристична стежка — Долиною Білої води Кежмарської з Татранських Матліарів до Великого Білого озера — альтернативний маршрут у сусідстві вершини.
• Зелена туристична стежка — від Шумівого джерела (Šumivý prameň) навколо притулку Плєснівець до Великого Білого озера.

• Вершина знаходиться в межах Татранського національного парку та на межі двох національних природних заповідників ('Belianske Tatry' і 'Dolina Bielej vody kežmarskej') — підйом безпосередньо на вершину заборонений.
• Відсутня будь-яка позначена туристична стежка, що веде прямо на вершину.
• Найближчі населені пункти: Кежмарські Жляби та Татранська Ломниця на півдні, Татранська Котловина на сході.

Те, що межі двох окремих заповідників сходяться саме на цій вершині, — рідкісний факт навіть за татранськими мірками і найкращий доказ виняткової екологічної цінності цього куточка гір.