Śnieżny Szczyt (2 464 м н.р.м.), або словацькою Snehový štít — один із найтихіших і найменш відвідуваних вершин Високих Татр, дикий скельний зубець між Льодовою вершиною (Ľadový štít) та Баранячими рогами (Baranie rohy). Тут не буває натовпів — лише гірський простір, альпійські рослини та неймовірні краєвиди.

Вершина здіймається над Малою Холодною долиною (Malá Studená dolina) та Яворовою долиною (Javorová dolina) і відкриває круговий огляд на сусідні вершини Високих Татр, хребет Беліанських Татр, а в ясну погоду — на Попрадську котловину та гори південної Польщі. Ботанічно цей відрізок головного хребта є унікальним: тут виявлено близько 84 видів судинних рослин — приблизно дві третини всіх видів, відомих у Високих Татрах вище 2 300 м. На сонячних південних схилах аж до самої вершини ростуть педикулярис, льодовиковий жовтець, гвоздика льодовикова та інші охоронювані види.

• Татранська Яворина (Tatranská Javorina) — зелено маркована туристична стежка через Яворову долину до притулку Тері та притулку Замковського; сама вершина не має маркованої стежки й потребує навичок скелелазіння та відповідного дозволу

• Вершина розташована на території Татранського національного парку і на межі двох суворих природних резерватів — підйом можливий лише за наявності альпіністського дозволу
• Чорна Яворова долина (Čierna Javorová dolina) під Льодовим сідлом є суворо охоронюваною зоною ТАНАП — вхід заборонений
• Перше задокументоване сходження: 1907 рік, З. Клеменсевич і Р. Кордис від Вишнього Льодового сідла, складність II-III

Цікаво, що назва 'Снігова вершина' не пов'язана з якимось особливим сніговим покривом — сусідні вершини так само засніжені. Перші татранські альпіністи, мабуть, обрали цю назву як паралель до сусідньої 'Льодової вершини'. Ботанічна рідкість: педикулярис Ондера зафіксований на висоті 2 435 м на південному схилі — одне з найвищих відомих місцезнаходжень цього виду в усіх Татрах.