Пєнціоставяньська Копа (2121 м н.р.м.) — виразний скелястий горб, що замикає Льодовий хребет у словацьких Високих Татрах і відкриває чудові краєвиди на долину П'яти Спиських ставків та блакитну гладінь Великого Списького ставу біля її східних схилів. Це ідеальне місце для тих, хто прагне справжньої альпійської атмосфери без технічного скелелазіння.

Краєвид навколо Копи — типово татранський: зубчасті хребти, льодовикові долини та сувора високогірна атмосфера. Влітку марковані стежки добре прохідні, тоді як взимку схили вимагають серйозного досвіду гірського туризму в зимових умовах. Сусідня вершина Пєнціоставяньська Чуба відділена від Копи вузьким переходом Скрайний Льодовий Перехід.

• З притулку Тері — жовта стежка до Червоної Лавки (прибл. 1 год. 30 хв.), далі до притулку Збійніцького в долині Старолісна (ще прибл. 1 год. 45 хв.) — маршрут середньої складності.
• З притулку Тері — зелена стежка (спільно з жовтою) до розгалуження в Льодовій долині, потім на Льодове сідло (прибл. 1 год. 30 хв. вгору / 1 год. 10 хв. вниз; від розгалуження 45 хв. / 35 хв.) — маршрут середньої складності.

• Вершина розташована на території Татранського національного парку з словацького боку — діють правила парку.
• Неподалік знаходиться притулок Тері, який слугує зручною базою для походів.
• Перше зимове сходження відбулося лише 13 квітня 1914 року — взимку умови тут справді непрості.

Словацька назва вершини увічнює пам'ять Йозефа Пфінна — залізничного інженера і палкого популяризатора татранського туризму, який близько 1900 року висунув суперечливий план будівництва зубчастої канатної дороги на Риси — на щастя, так і не реалізований.