Качачий Щит (2401 м н.р.м.) — один із тих вершин Високих Татр, де ще можна відчути справжню гірську тишу. Менш відомий, ніж сусіди, але аж ніяк не менш виразний: гострий скельний силует, круті стіни і чудова панорама на головний хребет.

Вершина розташована на головному хребті Високих Татр між Батизовською долиною на півдні та Качачою долиною на півночі. Граніт, широкі краєвиди вздовж хребта, восени і взимку — серйозний високогірний рельєф. Перше зимове сходження відбулося лише 13 квітня 1914 року, що красномовно свідчить про складність умов у цьому районі. Із заходу вершина межує з Попрадським Льодовим Щитом через Вище Качаче сідло, зі сходу — з Батизовським Щитом через Нижнє Качаче сідло.

• З півдня з Батизовської долини — відносно короткий підхід, скельний рельєф, складність: важкий.
• Хребтом від Попрадського Льодового Щита через Вище Качаче сідло (із заходу) — важкий, для досвідчених альпіністів.
• Хребтом від Батизовського Щита через Нижнє Качаче сідло (зі сходу) — важкий, високогірний хребет.

• Вершина знаходиться на словацькому боці в межах національного парку TANAP; необхідно дотримуватися правил парку.
• Північна стіна над Качачою долиною доступна виключно для скелелазів — поза позначеними туристичними маршрутами.

Назва вершини пов'язана зі старовинною легендою про золоту качку, яка нібито щороку в день літнього сонцестояння відкладала у Качачій долині велике золоте яйце — і золотошукачі шукали тут скарби протягом століть, та так нічого й не знайшли.