Яґнєнци Щит (2229 м н.р.м.), словацькою — Jahňací štít, є одним із найпопулярніших вершин словацьких Високих Татр і однією з небагатьох, до яких веде маркована туристична стежка. Панорама з вершини вражає різноманітністю — ще ранні мандрівники описували її як 'надзвичайно різнобарвну', а Самуель Вебер стверджував, що звідси можна нарахувати аж 16 татранських озер.

Вершина складається з двох куполів, з'єднаних майже горизонтальним гребенем, — вищим є південно-західний. Погляд охоплює масив Ломницького Щита, де Малий Кежмарський Щит обривається в долину майже 900-метровими стінами. Влітку гранітні гребені виблискують на сонці, восени навколишні долини — Кольова, Яґнєнца, Білих Ставів і Скурушова — пашіють теплими барвами, а взимку масив набуває суворого альпійського характеру. Це геологічно перший гранітний масив Татр із півночі і водночас останній пік головного хребта Високих Татр перед Білянськими Татрами.

• Автобусна зупинка Kežmarská Biela voda (Дорога Свободи) — жовта стежка через притулок біля Зеленого озера, приблизно 5 год 30 хв підйому, 4 год 45 хв спуску, перевищення 1330 м — середньої складності, кілька відкритих ділянок із ланцюговою страховкою.

• Жовта маркована стежка — єдиний розмічений маршрут на вершину, що є справжньою рідкістю серед піків словацьких Високих Татр.
• На спуску слід уважно шукати вузьку щілину, де стежка переходить на східний бік гребеня. Багато туристів пропускають це місце й помилково продовжують іти в напрямку Кольового Щита — та стежка заходить у глухий кут над прямовисним обривом.
• Південні стіни є класичним об'єктом для скелелазів із численними маршрутами різної складності, зокрема відомими лініями Гайде та Станіслявського.

Перший задокументований підйом здійснив Роберт Таунсон разом із місцевим провідником Гансом Ґроссом 9 серпня 1793 року — однак ще задовго до цього вершину знали пастухи, браконьєри та гірники, які у XVIII столітті добували тут мідь.