Борсучини (939 м н.р.м.) — компактна, але напрочуд дика вершина в Малих Пєнінах: стрімка, скеляста, вкрита ялиновим лісом. Вона розташована безпосередньо на польсько-словацькому державному кордоні, що надає кожному кроку хребтом відчуття легкої пригоди.

Польські північні схили спускаються до села Яворки (ґміна Щавниця). Одразу під вершиною розкинулася широка Поляна Кічера — відкрита гірська луговина, що колись була орними землями лемківської громади Яворок. Це відкрите місце чудово контрастує зі скелястим гребенем над ним і змінює свій характер із порами року: свіжо-зелене влітку, вогняно-строкате восени, тихе й відлюдне взимку. Південні, словацькі схили повністю вкриті лісом і входять до заповідної зони PIENAP. Підйом від сідловини Стахурувки (905 м) з південного сходу — найскладніша ділянка маршруту: стрімка й скеляста, що вимагає впевненої ходи. На північному боці вершини є протоптана туристами стежка-скорочення, яка дає змогу обійти сам гребінь.

• Село Яворки (парковка біля Дороги Пєнінської) — червоний маршрут хребтом Малих Пєнін, складність: помірна до важкої на скелястих ділянках
• Від сідловини Стахурувки (905 м) з південного сходу — короткий, стрімкий і скелястий підйом, складність: важка

• Вершина лежить безпосередньо на польсько-словацькому державному кордоні — маркований маршрут проходить вздовж кордонного хребта; спуск на словацький бік означає входження на охоронювану територію PIENAP.
• На північному боці є неофіційна стежка, що обходить вершину — зручна за складних умов, але не є офіційним маршрутом.

У 2016 році тут було знайдено рідкісний охоронюваний мох — некера Бессера (Neckera besseri), що свідчить про виняткову природну цінність цієї непоказної вершини.