Cheile Tătarului — одне з найзахопливіших місць гір Бучеджі: природний заповідник, де дикі ущелини, прямовисні вапнякові скелі, печери та багаті гірські луки зустрічаються на висоті близько 1800 м над рівнем моря. Якщо ви шукаєте місце, яке водночас вражає геологією, ботанікою та суворою гірською красою, — воно саме тут.

Заповідник простягається між плато Падіна та озером Болбочі вздовж верхньої течії річки Яломіца на північному сході жудецю Димбовіца. Пейзаж постійно змінюється: вертикальні вапнякові стіни, вирізані водою, карстові воронки, осипи, густі гірські ліси та відкриті луки. Влітку квітнуть рідкісні та ендемічні види — дакська косатка (Iris dacica), жовта тирлич (Gentiana lutea), рододендрон (Rhododendron myrtifolium) та місцево ендемічний підвид нічної фіалки (Hesperis matronalis ssp. moniliformis). Взимку сніг і лід надають ущелині драматичного, майже казкового вигляду.

• Плато Падіна (паркінг біля притулку) — стежка долиною Яломіца; середня складність. Заповідник розташований між Падіною та озером Болбочі.
• Озеро Болбочі — підхід від греблі вздовж річки Яломіца; середня складність.

• Заповідник входить до складу Природного парку Бучеджі — дотримуйтесь правил охорони природи та не залишайте маркованих стежок.
• Найкращий час для відвідування: червень–вересень, коли цвітуть ендемічні рослини.
• На території заповідника є дві печери: Peștera Ursului (Ведмежа печера) та Peștera Mică (Мала печера).

У вапнякових стінах ущелини збереглися скам'янілості черепашок равликів і молюсків віком близько 165 мільйонів років, що належать до батонського та калловійського ярусів юрського періоду — кожна скеля тут є сторінкою з книги глибокої історії Землі.