Моравські ворота — один із найвизначніших природних коридорів у Центральній Європі: простора, близько 70-кілометрова низовина між Підбескидською височиною та Низьким Єсеніком, що з'єднує дунайський басейн із Балтійським регіоном. Люди й тварини проходили через цей коридор із доісторичних часів, і те відчуття місця, крізь яке пульсує вся Європа, збереглося тут і донині.

Пейзаж відкритий і привітний: рівнини та пологі пагорби, обрамлені вдалині гірськими хребтами. Назустріч одна одній течуть тут дві річки — Бечва (на південний захід, до Чорного моря) і Одра (на північний схід, до Балтійського моря). Їхній вододіл знаходиться у неглибокому сідлі біля Бєлотіна на висоті лише 311 м над рівнем моря і відзначений бетонним монументом поряд із дорогою I/47. Навесні цвітуть заплавні ліси, влітку берegi річок запрошують на прогулянки та велопоходи, восени луки вкриваються золотом, а взимку відкриваються несподівано далекі панорами.

Значну частину Одерських воріт займає Охоронювана ландшафтна зона Пооджі з меандрами Старої Одри, заплавними лісами та природними заповідниками — справжній рай для орнітологів і шанувальників спокійних, майже рівнинних маршрутів.

• Границі-на-Мораві — символічний центр Моравських воріт, чудова відправна точка для піших і велосипедних прогулянок уздовж Бечви та Одри; легкий рельєф.
• Бєлотін (поруч із Границями) — коротка, неважка прогулянка від дороги I/47 до пам'ятника Європейського вододілу; перепаду висот немає.
• Охоронювана ландшафтна зона Пооджі (околиці Студенки та Острави) — рівнинні пішохідні та велосипедні маршрути заплавними лісами вздовж Одри; легкий рівень.

• На території ОППЗ Пооджі діють правила охорони природи — у деяких заповідниках пересування дозволене лише по маркованих стежках, вихід за їх межі може бути заборонений.
• Національний природний заповідник Поланська нива та інші малі заповідники можуть мати сезонні обмеження доступу — радимо уточнити перед відвідуванням.

Через Моравські ворота ще з давнини пролягав Бурштиновий шлях, а у XIX столітті тут пройшла Північна залізниця імператора Фердинанда — одна з перших і найважливіших залізничних ліній Габсбурзької монархії, що з'єднувала Відень із Галичиною. Сьогодні цим самим коридором проходять автомагістраль D1 і 2-й транзитний залізничний коридор як частина VI Паневропейського коридору.