Цукерхютль — найвища вершина Штубайських Альп у Тіролі, яка сягає 3507 м і видна вже від входу в долину Штубайталь завдяки своїй витонченій формі, схожій на цукрову голову, від якої і походить назва гори.

Вершина з усіх боків оточена льодовиками, що робить її справжньою високогірною ціллю. Зі сходу Цукерхютль виглядає як сміливий фірновий ріг із класичним характером цукрової голови, із заходу ж постає скельною, суворою і неприступною. Північний схил, вкритий льодом і фірном, дедалі більше відкривається через відступ льодовика, а великий льодовик Зульценауферне тягнеться високо вгору по північній стіні. На сході та півдні лежить льодовик Трібенкарласферне, а за перевалом Пфаффензаттель на сході здіймається могутній Вільде Пфафф. На заході тягнеться відкритий скельний гребінь через Пфаффеншнайде, на південному сході за льодовиком розташована Зонкляршпітце.

• Пфаффензаттель (3344 м) — класичний маршрут східним гребенем, комбінований рельєф (нижче льодовик, верхня частина скельна, частково сипка, небезпека каменепадів, складність I)
• До Пфаффензаттеля можна дістатися від хатин Зульценауюте, Дрезднер Юте або Хільдесгаймер Юте через льодовик Зульценауферне (небезпека тріщин, необхідне льодовикове спорядження та досвід)

• Через значну небезпеку каменепадів літні сходження не рекомендуються, і місцеві гірські провідники пропонують тури на вершину лише взимку
• Влітку як альтернативу рекомендують сусідню, лише трохи нижчу вершину Пфаффеншнайде, яку в цьому контексті називають Цукерхютль-Вестгіпфель
• Взимку на вершину можна піднятися на лижному турі через льодовик Зульценауферне, скоротивши підйом за допомогою підйомників гірськолижного курорту Штубайський льодовик

Перший вершинний хрест встановили у 1947 році, і його історія стала темою фільму 1948 року під назвою Gipfelkreuz; сучасний хрест, встановлений гелікоптером у 2002 році, замінив той, що був пошкоджений під час бурі 2001 року.