Завалідрога — невелика, але примітна скеля в Ізерських горах, назва якої буквально означає 'та, що перегороджує дорогу' — вона стоїть впоперек стежки, тож її доводиться обходити. Саме ця особливість робить її цікавою зупинкою під час прогулянки Високим хребтом.

Скеля висотою близько семи метрів піднімається як останець у зоні контакту гранітоїдного масиву Карконошів та ізерських метаморфічних порід. Верхня частина складена рогівцями, що утворюють округлий блок, нижня — жилою апліту з прошарками мусковіту. Із заходу верхня частина скелі нагадує силует людської голови — варто зупинитися й поглянути під потрібним кутом. Довкола — типовий краєвид Ізерських гір: пологі лісисті хребти та відкриті луки, тихо і мало людей, приємно в будь-яку пору року, хоча вигляд на Карконоші часто найефектніший восени та взимку.

• Від Rozdroże pod Zwaliskiem — синій маркований шлях, близько 150 м на південь, потім близько 50 м дорогою на захід, легко
• Червоний маркований шлях (Головна судетська стежка ім. М. Орловича) проходить безпосередньо повз другу скелю з такою ж назвою, на висоті приблизно 1020-1025 м над рівнем моря

• Увага: під назвою Завалідрога приховані дві скелі, віддалені одна від одної приблизно на кілометр — одна лежить нижче, біля дороги до кар'єру Станіслав, інша вище, прямо на хребті біля червоного шляху
• З обох скель відкривається широка панорама на Ізерські гори та Карконоші

Назва не випадкова — скеля справді перегороджує дорогу, за що отримала й стару німецьку назву Branntweinstein.