Воловий Горб (1248 м н.р.м.) — один із тих тихих вершин Бєщад, які не привертають до себе уваги, але западають у пам'ять. Широкий, плаский хребет, що відходить на схід від Галича, має свій особливий, спокійний характер — і той, хто побачить його із сусіднього вершка, одразу захоче дізнатися, що там є.

Вершинні схили вкриті відкритими гірськими луками — полонинами — які влітку сяють соковитою зеленню, восени палають теплими рудими та золотистими барвами, а взимку перетворюються на тихе засніжене безлюддя. Від Галича вершину відділяє невелике сідло Сидло. З Галича або Розсипанця Воловий Горб чудово видно як виразний, прямокутний силует на обрії — саме звідси походить його туристське прізвисько 'труна'.

• На Воловий Горб не ведуть офіційні марковані маршрути. Найзручнішою відправною точкою є сусідній Галич, звідки по хребту через сідло Сидло можна дістатися до вершини — виключно як позамаршрутний похід відкритою місцевістю.

• Вершина розташована в межах Бєщадського національного парку, де діє заборона виходу за межі маркованих стежок. Підйом на Воловий Горб слід планувати як позамаршрутний маршрут.
• На старіших картах вершина іноді помилково позначається як 'Малий Галич' — про цю неточність варто пам'ятати під час планування маршруту.

Назва 'Воловий' не є випадковою: до 1945 року жителі сіл Тарнава, Буковець та Волосате використовували ці схили для інтенсивного випасання худоби, і полонини Волового були важливою частиною пастушого господарства, яке сьогодні відійшло в минуле.