Волове Бердо — дика прикордонна вершина в Західних Бещадах, до якої не веде жодна маркована стежка, що робить її справжньою знахідкою для мандрівників, які прагнуть усамітнення та незайманої природи. Вершина лежить точно на польсько-українському кордоні, затиснута між Полонинкою і Менчилом, осторонь від натовпів туристів, що прямують до відоміших бещадських полонин.

Пейзаж тут типовий для прикордоння Західних Бещад — поєднання лісу та гірських полонин, огорнене тишею, яку найкраще відчути навесні чи восени, коли гарна видимість відкриває далекі панорами. Влітку підйом ускладнює густа рослинність без чіткої стежки, а взимку потрібен серйозний досвід пересування поза маркованими маршрутами. З вершини відкривається справді вражаюча панорама — за гарної видимості можна побачити не лише бещадські хребти, а й вершини на відстані майже 200 км, зокрема Герлаховський Штит у Татрах.

• З польського боку немає маркованих стежок — підйом вимагає орієнтування на місцевості, складний, час залежить від точки старту
• З українського боку червоний маршрут від Великого Березного до Воловця проходить схилами сусідньої Черемхи, але й він не веде на саму вершину Волового Бердо

• Вершина лежить безпосередньо на польсько-українському кордоні — підхід вимагає обережності та знання прикордонних правил
• Немає жодного туристичного маркування ні з польського, ні з українського боку

Це місце для тих, хто любить справжню дикість природи — у 2016 році поблизу вершини було підтверджено місцезнаходження рідкісної зозулинцевої орхідеї, характерної для найбільш незайманих куточків Бещад.