Волова Турня (2373 м н.р.м.) — одна з найвиразніших скельних веж Високих Татр, чий пірамідальний силует домінує над головним хребтом на польсько-словацькому кордоні. Це ціль для альпіністів, а не для звичайних туристів, а її стіни входять до найпопулярніших скелелазних маршрутів у всіх Татрах.

Вежа піднімається між Великою Воловою Щербиною на північному заході та Жабим Менгушовецьким перевалом на південному сході. На південь вона панує над котловиною Волова Котлинка в Менгушовецькій долині, на північ — над Чорноставянським каром на польській стороні. Південна стіна — до 250 м суцільної скелі без трав і осипу — висихає після дощу напрочуд швидко, що робить її улюбленим місцем навіть у примхливому татранському кліматі. Північна стіна висотою близько 300 м значно складніша і відвідується приблизно у сто разів рідше.

• Південною депресією з Жабої Менгушовецької долини — складність UIAA II, бл. 1 год., найлегший варіант
• Південним ребром (маршрут Свєжа) — складність III, бл. 2 год.
• Пілоном Пушкаша (ПЗ ребро) — складність VI, бл. 4 год., для досвідчених скелелазів
• Зі сходу, від Жабого Менгушовецького перевалу по східному гребені — складність III, бл. 30 хв від перевалу

• Волова Турня розташована на польсько-словацькому кордоні і офіційно закрита для звичайних туристів — доступ лише для зареєстрованих альпіністів
• Маршрути охоплюють діапазон від UIAA II до VIII+, включно з маршрутами зі штучними точками страховки (A0–A3)
• Панорама з вершини значно скромніша, ніж із сусіднього Рисів — навколишній масив обмежує огляд

На скелях Волової Турні росте ясколка однокоткова (Cerastium uniflorum) — виключно рідкісна для Польщі гірська рослина. Перше літнє сходження відбулося 11 вересня 1905 року під час траверсу всього Волового Хребта.