Великий Волошин (2155 м н.р.м.) — найвища точка хребта Волошин у Високих Татрах, вражаючий гірський гребінь, що розділяє долину Вакшмундзьку та долину Розтока. Ця вершина має захоплюючу історію й особливу дику принадність — і частково тому, що підйом на неї сьогодні заборонений.

Хребет Волошин вражає у будь-яку пору року. Влітку тут панує суворий високогірний пейзаж із широкими видами на навколишні долини, взимку масив вкривається снігом, набуваючи ще дикішого й недоступнішого вигляду. Великий Волошин розташований у східному гребені Свиниці, на заході межує з Малим Волошином — їх розділяє Волошинська Щербина, — а на північному сході — з Посереднім Волошином. З південних схилів до долини Розтока стрімко спадає кулуар Урваний Жлєб.

• Історично вершину підкорювали через перевал Кшижне — саме цим шляхом пролягало як перше задокументоване сходження 1867 року, так і перше зимове сходження 1908 року.

• Весь масив Волошин є суворо охоронюваним природним заповідником і закритий для туристів та альпіністів — підйом на вершину наразі не дозволений.
• Ділянка Орлиної стежки (Orla Perć) від Поляни під Волошином до Кшижного, прокладена на початку XX ст. ксьондзом Валентим Ґадовським, закрита вже багато років.
• Вершину можна милуватися з навколишніх маршрутів, зокрема з околиць перевалу Кшижне.

Перше задокументоване сходження на Великий Волошин відбулося 16 серпня 1867 року — його здійснили Євгеніуш Янота, Максиміліан Новіцький та провідник Мацей Сєчка. Першими підкорити вершину взимку вдалося Мєчиславу Карловичу та Роману Кордису 25 січня 1908 року — їхні імена назавжди вписані в піонерську історію татранського альпінізму.