Велика Буцинова Турня (2184 м н.р.м.) — найвища вершина групи Буцинових Турень, що піднімається вздовж довгого східного гребеня Швініци в польських Високих Татрах. Це місце справжнього альпійського характеру — круті скельні стіни, дикі кам'яні розсипи та один із найзапаморочливіших відрізків знаменитої Орлиної стежки (Orla Perć).

Стіни, що обривають на південь у бік Долинки Буцинової, суворі та стрімкі, а північний схил над кам'яним розсипом Паньщиці сягає майже 300 м заввишки. Рельєф складний: плитові скелі, трав'яно-скельні полиці та сипкі кулуари надають цій вершині дикого вигляду в будь-яку пору року. Восени серни блукають схилами напрочуд близько до стежки, а на початку літа тут можна зустріти ясколку однокрасну — рослину настільки рідкісну, що в Польщі вона росте виключно в Татрах.

• Орлина стежка (червона маркування) — маркований маршрут не проходить через сам пік, а траверсує південні схили під ним. Час ходу від Завра до Кшиженого: бл. 6 год 40 хв; від Кшиженого до Козього Вєрха: бл. 3 год 35 хв. Складність: дуже важка.
• Увага: відрізок Завр – Козій Вєрх є одностороннім — лише у напрямку Козього Вєрха.

• Прохід під сідловиною Будзова Пшелончка забезпечений ланцюгами.
• Спуски від сідловини біля Будзової Голки та з Буцинового Сіделка також з ланцюговою страховкою.
• Орлина стежка вимагає доброї фізичної форми та досвіду в горах — не підходить для початківців.
• Північні схили у бік Паньщиці сипкі та небезпечні — тут зафіксовані серйозні каменепади.

Вершина має своє місце в польській літературі: письменник Фердинанд Ґетель описав драматичну рятувальну операцію восени 1909 року в оповіданні 'W Buczynowej Turni', яке колись входило до польських шкільних хрестоматій.