Велька копа (1 637 м н.р.м.) — один із найхарактерніших вершин масиву Ліптовські копи в Західних Татрах: потужний вузловий пункт, від якого розходяться цілих п'ять гірських хребтів. Це місце дике, незаймане і справді відлюдне — і є цілком конкретна причина, чому тут не зустрінеш туристів: вхід суворо заборонений.

Вершина розташована майже точно в середині хребта Коп, оточена двома з найзбереженіших долин усіх Татр — Тихою долиною та Коповою долиною. Рельєф поєднує альпійські полонини зі скелястими виступами, а з вершини відкривається кругова панорама на Високі й Західні Татри та частину Низьких Татр. Взимку масив є дуже лавинонебезпечним, що лише підкреслює його суворий характер. Під час Другої світової війни розлогий масив Великої копи слугував укриттям для партизанів, які використовували його природну відокремленість.

• Велька копа знаходиться в суворому природному заповіднику (Тиха долина та Копова долина) з найвищим ступенем охорони і в межах Татранського національного парку. Вхід для туристів законодавчо заборонений, а жодна маркована туристична стежка на вершину не веде.

• Територія має найвищий ступінь природоохоронного статусу — вхід без спеціального дозволу є незаконним і тягне за собою штраф.
• Історичні зимові сходження здійснювалися на лижах; перше задокументоване сходження датується 1912 роком — Й. Грабовський із п'ятьма товаришами піднявся хребтом від Заворів.
• Взимку масив є дуже лавинонебезпечним.

Вершина згадувалася ще вченим Матеєм Белом під назвою 'Копрова Велька' — свідчення того, що ці гори захоплювали уяву людей задовго до виникнення сучасного альпінізму. Сьогодні Велька копа залишається горою, яку найкраще споглядати здалеку — і саме ця недоступність є частиною її особливого чару.