Уhроце Касprове — один із тих відрізків татранського хребта, які знають лише справжні знавці: дикий шматок північно-східного гребеня Касprового Вежху, затиснутий між перевалами і поглинений густими заростями гірської сосни. Місце для допитливих, а не для натовпів.

Хребет простягається між сідловиною Вижньє Касprове Сідло (бл. 1830 м) і перевалом Мехи (1662 м). Уздовж нього виділяється кілька вершин: найвища кульмінація сягає 1852 м н.р.м., нижче лежить Нижнє Касprове Сідло, а далі — Мале Уhроце Касprове (1750 м). Південні схили рівномірно спускаються до Долини Ґонсенічової — на заході по щебенисто-сосновому схилу, на сході крізь густі, майже непрохідні зарості. На північ хребет падає у Долину Касprову, яку відріг Балда ділить на дві гілки: Старе Шалasisка і Суху Касprову Долину. Серед заростей ховається цікавинка — самотня скеля висотою близько 10 м, яку просто звуть 'Скалька', до неї веде природний прохід у гірській сосні з Долини Ґонсенічової.

• Долина Ґонсенічова (від Кузниць) — траверс хребтом можливий лише взимку; влітку гірська сосна робить прохід практично неможливим.

• Хребтовий перехід використовується дуже рідко і виключно взимку. Альпініст Владислав Цивінський описує літній відрізок від Мехів до Малого Уhроце як 'один великий масив гірської сосни' — без мачете не пройти.
• З вершини 1852 м на північний захід відходить відріг Балда — важливо враховувати при орієнтуванні на місцевості.
• Природний коридор у заростях поблизу Скальки є єдиною реальною літньою лінією між Долиною Ґонсенічовою і гребенем.

Уhроце Касprове доводить, що навіть у жвавих Татрах природа вміє надійно захистити певні місця від масового туризму — і, мабуть, це правильно.