Тарниця (1346 м н.р.м.) — найвища вершина польських Бескидів і всього Підкарпатського воєводства. Її характерний, дещо видовжений силует з двома виразними вершинами панує над кінцем хребта полонин — а краєвиди звідси належать до найкрасивіших у всьому польському Прикарпатті.

У ясну погоду з Тарниці відкривається дивовижна панорама: видно хребти польських Бескидів, далекі Татри, Горгани, Полонину Рівну та Красну, Свидовець і Гострий Горб. За виключно доброї видимості погляд сягає аж до Вигорлат-Гутинського хребта, гір Ігніш і навіть Пєтросула Родней у румунських Мармароських горах. Вузький скелястий гребінь вкритий кам'яними розсипами, з півдня обривається стрімка скельна стіна — суворий, дикий ландшафт, що найбільш вражає на початку осені, коли полонини спалахують яскравими барвами.

• Устшики Górne (гірський притулок) — червоний маршрут (Головна Бескидська стежка) через Широкий Верх до сідловини під Тарницею, далі жовтий маршрут на вершину — бл. 3 год., середньої складності
• Вовосате — синій маршрут безпосередньо до сідловини під Тарницею, далі жовтий на вершину — бл. 2 год., середньої/підвищеної складності

• Жоден маршрут не веде безпосередньо на вершину — останній відрізок від сідловини (1286 м н.р.м.) долається коротким жовтим бічним маршрутом, це займає близько 15 хвилин.
• Тарниця розташована на території Бещадського національного парку — сходити з позначених стежок заборонено.
• На головній вершині є геодезичний пункт і сталевий хрест висотою бл. 8,5 м, встановлений у 2000 році.
• Печера, що знаходилася за кілька метрів від вершини, була засипана у 2008 році з міркувань безпеки.

Вершинний хрест увічнює перебування Кароля Войтили — майбутнього Папи Іоанна Павла II — який побував тут 5 серпня 1953 року, надавши Тарниці значення, що виходить далеко за межі звичайного туристичного сходження.