Полонина Руна (1 480 м н.р.м.) — широкий і лагідний гірський масив у Закарпатті, вкритий розлогими полонинами та буковими лісами, які щоосені палахкотять золотом і багрянцем. У ясні осінні дні з вершини видно словацькі Татри та польські Бескиди — панорама, заради якої сюди варто приїхати хоча б раз.

Масив розташований у західній частині Полонинського хребта, між верхів'ями річок Люта, Шипіт, Туриця та Воєводин, на межі Перечинського та Великоберезнянського районів Закарпатської області. Відкриті полонини на гребені та густий буковий ліс на схилах створюють той особливий карпатський краєвид, який так любили зображати художники. Вершинне плато відносно рівне та комфортне для прогулянок, а от північні та східні схили спадають стрімко. Найкраще сюди приходити восени — коли повітря прозоре, а ліс сяє неймовірними фарбами.

• З села Лумшори — найзручніший відправний пункт із північно-західного боку масиву; стежка пролягає буковим лісом до відкритого гребеня, складність середня.
• З села Липовець — альтернативний підйом із південного боку масиву, також середньої складності.

• На масиві розташовані природоохоронні об'єкти: орнітологічний заказник 'Соколові Скелі' та гідрологічна пам'ятка природи 'Льодовикове озеро Велике Тростя'.
• На південно-східних схилах — Тур'є-Полянський заказник і водоспад Воєводин, на північно-західних — Лумшорські водоспади.
• У селі Лумшори діють відомі сірчані купальні — чудова зупинка до або після походу.

Полонина Руна — єдина карпатська полонина, якій присвячено окремий художній твір: повість Агати Турчинської 'Руна', видана у Києві 1977 року. Її назва в місцевому закарпатському діалекті означає просто 'рівна' — влучний опис широкого відкритого гребеня.