Овечі Вежки (пол. Owcze Turniczki, слов. Ovčie vežičky) — ряд зубчастих, диких скельних веж на гребені Жаб'ячий хребет (Žabí hrebeň) на висоті близько 2040 м н.р.м., прямо на польсько-словацькому державному кордоні. Відомий знавець Татр Владислав Цивіньський визнав, що назвав би їх 'Акулячими Зубами' — і побачивши їх гострий силует, важко не погодитися. Невисокі за абсолютною висотою, але вражаючі своїм характером.

Вежки розташовані між Овечим перевалом (Owcza Przełęcz, 2038 м) і Белаводським перевалом (Białczańska Przełęcz, 2024 м). Східні, словацькі схили спускаються трав'янистими стрімчаками з кущами сосни гірської, тоді як західні, польські — скелясті у верхній частині. Нижче простягається трав'яниста тераса Owczy Upłaz, а за нею — пояс стін заввишки до 100 м. Пейзаж суворий і автентичний, особливо мальовничий восени.

• Долина Рибного потоку (Morskie Oko) — підхід через Овечий перевал, середня складність. Перевал здавна використовувався пастухами як зручний перехід до Белаводської долини.

• Гребінь Овечих Вежок проходить точно по польсько-словацькому державному кордону.
• Східні (словацькі) схили знаходяться в зоні суворої охорони Татранського національного парку — вхід закритий для туристів і альпіністів.
• Західні (польські) схили знаходяться поза межами дозволених зон для альпінізму (альпінізм дозволений на північ від Белаводського перевалу).
• Через гребінь прокладений альпіністський маршрут від Белаводського перевалу до Жаб'ячого Нижнього Піку — складність II ступінь татранської шкали. Усі вежки можна обійти з будь-якого боку.

Перший задокументований літній траверс гребеня відбувся 1 червня 1909 року — його здійснили Едвард Валерій Янчевський і Стефан Комарницький з провідником Єнджеєм Марусажем Яжонбком. Зимовий перехід вдався лише у лютому 1951 року.