Козі Гжбет — непримітна, але виразна вершина в Ізерських горах, яку легко впізнати завдяки куполоподібному силуету і групі гранітних скельних брил на вершині — Козячих Скель, що до 1945 року були охоронюваною пам'яткою природи. Це місце для тих, хто шукає спокою подалі від натовпів і популярних маршрутів.

Вершина висунута на південь у бічному відрозі Високого хребта і повністю вкрита ялиновим лісом, що надає їй суворої лісової атмосфери в будь-яку пору року. Західний схил круто спускається до долини Ізери, східний — плавно знижується до долини Мельниці, а на півдні невелике сідло відокремлює гору від сусідньої Ткацької гори. Взимку тут особливо тихо і засніжено, влітку ліс дає приємну тінь.

• До самої вершини не веде жодного маркованого туристичного маршруту — підйом вимагає ходьби без стежки, рекомендовано лише досвідченим туристам
• Зелений маршрут проходить східним схилом нижче вершини, з'єднуючи Орле з колишнім поселенням Ткаче (нині частина Гаррахова в Чехії)

• Немає маркованих стежок на вершину — потрібна хороша орієнтація на місцевості
• Східним схилом проходить історична Стара митна дорога, яка колись з'єднувала скляні гути в Бялій Долині, Орлі та Гаррахові
• Близькість чеського кордону — навколишні території до 1958 року належали Польщі, згодом частину передали Чехословаччині

Цікавий факт: німецька назва Ziegenkamm буквально означає 'Козячий хребет' — а Козячі Скелі на вершині, хоч офіційно вже не є пам'яткою природи, і досі вражають своїми розмірами.