Кошиста — один із найдикіших і найнеторканіших хребтів усіх Високих Татр: місце, яким не пролягає жодна маркована туристична стежка і яке майже сто років перебуває під суворою охороною природи. Якщо ви хочете побачити Татри такими, якими вони були до епохи масового туризму, — це якраз те місце.

Хребет простягається приблизно на 3 км у північному напрямку від перевалу Кшижне й розділяє Вакшмундську долину та долину Паньщиця. Головні вершини: Вакшмундзькі Верх (2186 м), Велика Кошиста (2193 м) та Мала Кошиста (2014 м). Це найпівнічніший масив двохтисячників у Татрах і водночас місце, де гранітне ядро гір найдалі виступає на північ. Схили вкриті рідкісними пралісами з ялин і кедрових сосен, а весь масив слугує притулком для великих ссавців. Тиша тут вражаюча — її порушують лише вітер і голоси птахів.

• Кошиста є суворо охоронюваною зоною Татранського національного парку — жодних маркованих маршрутів тут немає, а вхід без спеціального дозволу заборонений.
• Найкраще милуватися хребтом здалеку: з околиць Буковини-Татшанської або Глодувки він добре видно з півночі й виглядає дуже ефектно.

• Весь масив Кошисти перебуває під суворою природоохоронною захистом — вхід без дозволу заборонений.
• На схилі Малої Кошисти з боку долини Паньщиця є три невеликі печери: Кошова Дзюра, Вижня Кошова Дзюра та Яскіня Кошова.
• Бічна долинка Швістувка Вакшмундзька (також відома як Збуйніцька) у 1914–1918 роках слугувала укриттям для дезертирів з австро-угорської армії.

Перше зафіксоване сходження здійснив Людвік Зейшнер 3 серпня 1838 року під час барометричних вимірювань. У 1932 році масив викупила польська державна скарбниця, а 1936 року він отримав статус суворо охоронюваної зони — одного з перших таких місць у Татрах.