Копа Магури (1704 м н.р.м.) — один із тих татранських піків, що нагороджують допитливість і пригодницький дух замість натовпів туристів. Її округла, куполоподібна вершина підноситься над трьома долинами — Ольчиською, Касправою та Яворжинкою — і попри це жодна маркована стежка сюди не веде.

Гора повністю складається з вапняків і доломітів, що надає їй світлого, скелястого характеру й сприяє багатій кальціофільній альпійській флорі. Пологіші схили вкриті густими заростями гірської сосни, а на відкритих скелях ростуть рідкісні скарби — зокрема льодовиковий тирлич, що у польських Татрах зустрічається лише приблизно в десяти місцях. Взимку на крутому північно-західному схилі збираються групки сарн, які на трав'янистих уступах із нахилом до 60° знаходять добрі умови для зимівлі. Влітку вершина дарує справжнє усамітнення — відчуття, що Татри досі зберігають дикі, незвідані куточки.

• Кузниці (Закопане) — немає маркованої стежки; підхід через Ольчиську долину або плато Крулева Рівень, середньої та підвищеної складності, основна перешкода — густа гірська сосна
• Від Ухроця Касправого — гребінний підхід зі сходу, немаркована місцевість, потрібна гарна орієнтація на місцевості

• Вершина знаходиться на території Татранського національного парку — стягується вхідна плата
• Маркованої туристичної стежки немає — рекомендовано лише для досвідчених туристів, що мандрують поза маркованими маршрутами
• Густа гірська сосна на підходах може суттєво сповільнити просування

Назва 'Магура' походить із мови волохів — пастушого народу, що запровадив скотарство в Татрах — і означає меншу, відокремлену гору. У XIX столітті на північних схилах діяли залізорудні шахти, які відвідував зокрема письменник Стефан Жеромський та поет Северин Гощинський, котрий яскраво описав їхню похмуру, майже фантастичну атмосферу.