Головний хребет Високих Татр — один із найвражаючих гірських утворень Центральної Європи: 32-кілометровий гребінь, що простягається від перевалу Ліліове аж до Пшелечі під Копою. Він утворює справжній хребет усіх Високих Татр, з'єднуючи найвищі вершини, дикі сідловини та легендарні скельні башти в єдине неперервне ціле.

Краєвид уздовж цього хребта вражає в будь-яку пору року. Влітку гострі скелясті вершини контрастують із блакиттю татранських озер глибоко в долинах, а панорами сягають далеко за польсько-словацький кордон. Восени скелі огортає таємничий туман, а перший сніг з'являється вже у вересні. Взимку хребет стає володінням досвідчених альпіністів — вкритий льодом і снігом, він вимагає серйозного технічного спорядження.

• Закопане / Куженіце — стежка до перевалу Ліліове (початок хребта) — синя та зелена стежки, бл. 2,5–3 год., середньої складності
• Лиса Поляна / Морське Око — підхід до районy Рисів (центральна ділянка) — червона та синя стежки, бл. 3–4 год., складний

• Хребет частково проходить через Татранський національний парк (польська сторона) та TANAP (словацька сторона) — на кожній стороні діють різні правила відвідування.
• Більша частина головного хребта доступна лише альпіністам із відповідним спорядженням — загалом це не туристична стежка.
• Детальний топографічний опис хребта склав Вітольд Генрік Парисьький у своєму класичному 25-томному путівнику по Татрах.

Головний хребет Високих Татр — це не просто маршрут, а гірська енциклопедія, вписана в скелю, сніг і вітер, яку кожен справжній любитель гір має відкрити для себе хоча б на доступних ділянках.