Горичкова Чуба (1912 м н.р.м.) розташована прямо на польсько-словацькому кордоні в головному хребті Західних Татр — вершина, яка з першого погляду здається скромною, але приховує геологічні та ботанічні скарби. Два піки, розділені сідловиною з п'ятиметровим зарізом, утворюють цю вершину, причому східний злегка вищий.

Ландшафт навколо Горичкової Чуби вражаючий з усіх боків. На північ схили падають майже прямовисно — близько 200 метрів перепаду — в долину Суха Кондрацька. На словацькому боці гора опускається майже на 700 метрів до Тихої долини. Геологічна унікальність вершини — це так званий 'кристалічний острів' із гранітоїдів серед вапнякових Західних Татр. На цих незвичайних скелях ростуть рідкісні рослини: молодило гірське, нечуйвітер помаранчевий, фіалка жовта судетська та первоцвіт найменший. Літо — найкращий час для їхнього споглядання. Взимку схили Горичкової Чуби є одними з найлавинонебезпечніших у всіх Татрах — лавини сходять до всіх трьох сусідніх долин.

• З Касперового Верху — червоний маршрут по головному татранському хребту до Пшелончі під Копою Кондрацькою; прибл. 1 год. 40 хв. (назад 1 год. 20 хв.); середня складність. Примітка: маршрут обходить саму вершину, траверсуючи південний схил Горичкової Чуби.

• Вершина знаходиться на польсько-словацькому кордоні; маршрут проходить по словацькому (південному) боці.
• На Касперовий Верх можна піднятися канатною дорогою з Кузниць у Закопане — це значно скорочує підхід.
• Схили вважаються одними з найлавинонебезпечніших у Татрах — взимку та ранньою весною обов'язково перевіряйте лавинні бюлетені TOPR.

Назва вершини не пов'язана з гірською рослиною горечавкою — вона походить від полонини Горичкової, яка, своєю чергою, названа на честь гуральського прізвища Горичка. Перше зимове сходження здійснили Фелікс Антоняк і Юзеф Лесєцький у 1908 році.