Домашін (575 м н.р.м.) — невисокий, але надзвичайно виразний пагорб на найпівнічнішому виступі Лучанської Малої Фатри, який так сміливо перегороджує русло річки Ваг, що та змушена оминати його широкою петлею. Так утворився Домашінський меандр — один із наймальовничіших вигинів річки в Словаччині. Це тихе й трохи забуте місце, яке приємно здивує кожного, хто сюди завітає.

Пагорб чітко виступає з масиву та з'єднується із сусіднім Ракитьє (741 м) лише пологим сідлом на заході. З вершини краєвидів немає — густий ліс надійно закриває огляд. Проте прогулянка лісовою дорогою має свій спокійний шарм. Біля підніжжя проходить жвава траса E50 між Жиліною та Мартіном, а під самим пагорбом прокладено два залізничні тунелі лінії Жиліна–Кошіце. Найкраще тут восени, коли золоті ліси обрамляють звивисту річку.

• Від головної дороги (E50/I/18) — розмічених стежок немає, підйом лісовою дорогою; складність: легка

• Розмічених туристичних маршрутів до вершини немає — потрібна базова орієнтація на місцевості
• У районі розташовано кілька туристичних котеджів

Під час Словацького національного повстання, 31 серпня та 1 вересня 1944 року, Домашін став ключовим оборонним пунктом у Стречнянській ущелині — його тримав батальйон французьких партизанів із 1-ї партизанської бригади імені М. Р. Штефаника. Несподіваний розділ європейської воєнної історії в цьому тихому куточку Словаччини.