Кубрина (2376 м н.р.м.) — шоста за висотою вершина Польщі та один із найяскравіших зубців головного хребта Татр. Її скуйовджений, гострозубий вершинний гребінь — сама назва походить від слова, що означає чуприну — стоїть точно на європейському вододілі та на межі трьох історичних регіонів: Підгаля, Ліптова й Спиша.

Ландшафт навколо Кубрини суворий і скелястий. Біля підніжжя сходяться три татранські долини — долина Рибого Потока, Менгусовська та Темносмреченська. З вершини відкривається панорама знаменитого озера Морське Око та навколишніх скель. Взимку гора набуває справжнього альпійського характеру — альпіністи відвідують її у холодну пору навіть частіше, ніж улітку.

• Жодної маркованої туристичної стежки на Кубрину не існує — гора доступна виключно досвідченим альпіністам із хорошим знанням місцевої топографії. Найлегший маршрут технічно не є надскладним, проте орієнтування на ньому потребує досвіду.
• Зимовий спуск — безпечніший варіант (за рекомендацією Владислава Цивінського): спуск західним хребтом до Пшелончки під Задним Мніхом або чотири дюльфери на Задню Галерею Кубринську з поверненням долиною за Мніхом.

• Туристичних стежок немає — обов'язковий альпіністський досвід і знання місцевості.
• Спуск через Велику та Малу Галерею Кубринську є небезпечним при лавинній загрозі.
• Вершина розташована на польсько-словацькому кордоні; бічний хребет до Кривані спускається на словацьку територію.

На схилах Кубрини зростають рідкісні альпійські рослини, що в Польщі трапляються лише в Татрах — зокрема мітлиця альпійська, полин скельний і татранська жеруха. Перше літнє сходження здійснив 6 вересня 1884 року Кароль Потканський разом із гірськими провідниками Казимежем Беднажем та Яном Федрою.