На висоті 1 616 метрів на горі Бабя Гура, біля джерела Глодна Вода, збереглися скромні рештки фундаментів — усе, що залишилося від першого туристичного притулку в Живецьких Бескидах. Це місце з характером, де рання історія гірського туризму переплітається з драматичними подіями XX століття.

Звідси відкриваються ті самі панорами, що колись захоплювали гостей оригінального притулку — в ясну погоду видно Татри, Малу Фатру та Ораву. Пейзаж суворий і дикий, типовий для верхньої зони Бабої Гури. Взимку тут лежить глибокий сніг, який приваблював лижників ще у 1930-х роках.

• Завоя — туристична стежка через гірський притулок Маркове Щавіни, підйом до руїн на висоті 1 616 м н.р.м., складність: важка
• Підхід зі словацького боку через Оравську Полгуру — історичний маршрут, яким водив туристів перший господар притулку Ян Зосяк

• Руїни розташовані на території Національного парку Бабя Гура — діють правила охорони природи
• Стіни були знесені восени 1979 року; сьогодні видно лише незначні сліди фундаменту
• Поблизу — джерело Глодна Вода, яке колись постачало воду до притулку самопливним трубопроводом

Притулок урочисто відкрили 11 червня 1905 року, а за своє існування він пережив дві світові війни та кілька змін державних кордонів, перш ніж у 1949 році за нез'ясованих обставин згорів — один із найзагадковіших фіналів в історії польських гірських притулків.